📍Права дитини за законодавством України визначені низкою нормативно-правових актів, які спрямовані на забезпечення, реалізацію та захист прав дитини у...

У Британії затримали чотирьох членів забороненої неонацистської групи National Action (Національний Протест) за підозрою у підготовці терористичних актів, серед яких є солдати, які проходять службу в британській армії

14 червня відзначається Всесвітній день донора крові. Цей День було встановлено Всесвітньою асамблеєю охорони здоров'я 2005 року для того, щоб надати людям можливість вшанувати і подякувати донорам крові в усьому світі за їхній добровільний акт здавання крові. На додачу до цього мета Дня донора крові – закликати якомога більше людей здавати кров.   Кожен акт донорства це цінний дарунок, який рятує життя, а повторне здавання крові це ключ до створення безпечного та сталого кровопостачання. У багатьох країнах центри крові стикаються з проблемою забезпечення достатньої кількості крові, а також забезпечення її якості й безпеки. Відсутність доступу до безпечної крові та кровопродуктів впливає на всіх пацієнтів, у тому числі на тих, хто потребує регулярного переливання. Однією зі стратегій ВООЗ є допомога країнам із низьким і середнім рівнем доходів у покращенні доступності та якості людської плазми.   Гасло Всесвітнього дня донора крові 2023 року – «Здавайте кров, здавайте плазму, діліться життям, робіть це частіше». У центрі уваги пацієнти, котрі потребують регулярного переливання крові протягом усього життя; цьогорічне гасло Дня підкреслює важливу роль кожної людини, яка ділиться своєю кров’ю чи плазмою; також підкреслюється важливість регулярного здавання крові чи плазми для створення безпечного та сталого запасу крові та кровопродуктів, які можуть бути завжди доступними в усьому світі, щоб усі пацієнти, які потребують переливання, могли отримати своєчасне лікування.   Для нашої країни проблема донорства крові є надзвичайно актуальною, адже щодня поранення отримує багато військовослужбовців і цивільних, які стають жертвами актів агресії російських загарбників. Щоб рятувати життя, потрібно багато крові, тож, закликаємо усіх, кому дозволяє стан здоров’я, здавати кров.

27 січня оголошено Генеральною Асамблеєю ООН Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту. Мета Дня – згадати шість мільйонів євреїв, убитих нацистами під час Другої світової війни, та мільйони інших жертв нацистських переслідувань.   Оскільки ми є свідками тривожного зростання антисемітизму в усьому світі, для нас як ніколи важливо визнати важливі уроки історії Голокосту, вшановуючи пам’ять тих, хто загинув, і вшановуючи тих, хто вижив.   Єврейське населення Європи в 1930-х роках налічувало дев'ять мільйонів. На момент закінчення Другої світової війни 1945 року було вбито шість мільйонів європейських євреїв. Багато з них були перетворені на попіл у спорудах, побудованих гітлерівським режимом для знищення єврейського народу. Нацисти називали вбивство євреїв «остаточним розв’язанням єврейського питання».   Є багато складних запитань, пов’язаних з Голокостом.   Чи було систематичне вбивство євреїв у таких страшних масштабах аномалією історії, чи це був найгірший прояв ненависті, який назрівав століттями?   Чому багато простих європейців співпрацювали з гітлерівською програмою переслідування євреїв (активно чи пасивно) і чому порівняно небагато чинили опір?   Як стало можливим, щоб таке високоосвічене й культурне «християнське» суспільство, як німці 1930-х років, могло породити таке зло?   Однозначних відповідей на ці запитання немає, але замислюватися про них украй важливо, адже активне осмислення трагедії Голокосту та дискусії про неї допоможуть зберегти пам’ять про цю трагедію та не допустити у майбутньому подібних актів геноциду. Щоправда, це стосується тільки цивілізованого суспільства, а як ми бачимо, є у сучасному світі частина населення нашої планети, яку цивілізованою назвати не можна, і ця частина населення, на жаль, повторює страшні злочини минулого…   Та ми, українці, точно не забудемо закатованих і вбитих жертв Голокосту. Ми пам’ятатимемо.   Краще зрозуміти цю трагедію, отримати відповіді на деякі запитання, дізнатися більше допоможуть книги про Голокост. До вашої уваги тематична добірка книг до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту.   🟧«Хлопчик у смугастій піжамі» Джон Бойн Почавши читати цю книгу, ви вирушите у подорож разом із дев’ятирічним хлопчиком на ім’я Бруно. Та зрештою ви з Бруно опинитеся біля паркану з колючим дротом…   Бруно разом із родиною переїжджає зі свого комфортабельного будинку в Берліні до нового дому у загадковому місці Геть-Звідси, де його батько стає комендантом концтабору. Випадково він знайомиться з єврейським хлопчиком Шмулем, маленьким в’язнем. Між хлопчаками зароджується справжня дружба, яку, однак, розділяє колючий дріт. Це дуже вдала художня спроба відрефлексувати жахливу реальність Голокосту, яка стала справжньою класикою серед книжок на цю тему.   🟧 «Людина в пошуках справжнього сенсу» Віктор Франкл 1942 року Віктор Франкл і його родина потрапили до концтабору, де загинули його батьки, брат і вагітна дружина. Ця книжка – це мемуари психіатра Віктора Франкла, в якій описане його життя в нацистських таборах смерті та уроки духовного виживання. Ґрунтуючись на власному досвіді та розповідях своїх пацієнтів, Франкл стверджує, що ми не можемо уникнути страждань, але ми можемо обрати, як з ними впоратися, знайти в цьому сенс і рухатися вперед з новою метою. В основі його теорії, відомої як логотерапія, лежить переконання, що основним потягом людини є не задоволення, а прагнення до того, що ми вважаємо значущим. Книга «Людина в пошуках справжнього сенсу» стала однією з найвпливовіших книг і продовжує надихати людей в усьому світі знаходити сенс у житті.   🟧 «Чи це людина» Прімо Леві Книга «Чи це людина» є проникливим і щемким свідченням злочинів проти людства, живий голос Голокосту, автобіографічний твір про болючий досвід виживання приреченого на знищення, про глибинну самотність, про пошуки і віднаходження людської душі навіть у пекельних колах табору смерті.   Мудрість Гефтлінга, в’язня концтабору – не намагатись зрозуміти, не уявляти майбутнього, не ставити запитань, затямити, що «завтра вранці» на табірному жаргоні означає «ніколи». Цю мудрість Прімо Леві судилося засвоїти, коли йому було двадцять чотири і його, молодого хіміка, відіслали до концтабору в Аушвіці.   🟧 «Список Шиндлера» Томас Кініллі У цій культовій книзі описано надзвичайну історію німецького підприємця, члена нацистської партії Оскара Шиндлера, який ризикував своїм життям, щоб захистити євреїв в окупованій нацистами Польщі, і якого війна перетворила на людину з місією, на співчутливого ангела милосердя.   Зачепивши болючу тему Голокосту, автор твору Томас Кініллі навіть не міг подумати, наскільки вразить серце історія про врятування життя польських євреїв однією людиною з ворожого табору. Автор запрошує читачів зазирнути у найстрашнішу сторінку минулого століття – у події Другої Світової війни. Цей твір допоможе зрозуміти, в чому полягає справжня цінність життя.   🟧 «Маус. Сповідь уцілілого» Арт Шпігельман Ця книга є автобіографічною розповіддю нью-йоркського художника-інтелектуала, батьки якого, польські євреї, пережили свого часу Голокост. І формула “свого часу” тут є великою умовністю, адже мовби передбачає, що головний герой, альтер его автора, живе вже в іншому часі (мирному, повоєнному, віддаленому від злочинів минулого). Насправді ж історичний досвід значно ближче, ніж хочеться сподіватися, від нього не втекти, адже всі ми на великий відсоток складаємося з історії – великої й малої, родинної. Минуле накопичується, вирує, проростає в теперішнє (і дим від крематорію Аушвіцу, про який батько головного героя розповідає в одному кадрі, вже в наступному кадрі зливається з димом від цигарки оповідача). Значною мірою, «Маус» досліджує саме те, як можна приручити минуле і жити з ним далі.