Третя книга серії "Пісня льоду й полум'я","Буря мечів", вражає ще більшою кількістю сторінок (1152 сторінки або майже 48 годин аудіо), ще більшою кількістю персонажів (цю проблему автор вирішує шляхом брутального вбивства головних героїв), та ще більшою епічністю та жорстокістю. В ній в усіх, хто викликає симпатію все навіть гірше ніж було в перших двох томах. Перша половина книги стала основою для третього сезону серіалу "Гра престолів", друга - четвертого сезону, а деякі епізоди навіть потрапили до п'ятого. Закінчується книга неочікуваним поворотом сюжету, який не було показано в серіалі. Може в наступному сезоні покажуть. В книзі ми вперше знайомимось з Дикими Людьми та з «Чужими» — армією живих мерців, ближче взнаємо Семвела, Марджері Тайрел, Ігрід, Джеймі Ланістера, та Браєн. Триває кривава боротьба за Залізний трон, який займає Джофрі Ланістер, якого з кожною сторінкою ненавидиш ще більше. Лорд Станніс впевнений в тому, що він обраний і що його призначення і доля керувати Сімома Королівствами, збирає військо і вирушає у похід на Кінгс Лендінг. Молодий Робб Старк впевнено перемагає у всіх битвах, та зазнає нищівної поразки у коханні. Тим часом Дайнеріс ростить своїх драконів та воює проти рабства. Дикі Люди теж зібрали величезну армію і збираються штурмувати Стіну, щоб заховатись за нею від Інших. Всі воють з усіма, усі проти всіх, кожен намагається відірвати собі шмат королівства та влади. Ця книга найжорстокіша з перших трьох, Мартін активно знищує своїх героїв, як основних так і другорядних. В ній доведеться попрощатись як мінімум з шістьма персонажами, і хорошими й поганими. Також цікаво те, як герої ростуть і змінюються. Санса тут вже не та наївна дівчинка, Джеймі починає викликати симпатію, Сандор Кліган виявляється не такий уже й поганий. Герої весь час роблять складний вибір, намагаючись залишитись собою і вижити. Неочікувані повороти сюжету, трагічне кохання, складний вибір, інтриги, несправедливість, та темрява що насувається на королівства, роблять її поки що найкращою з книжок серії, що я прочитала. Навіть знаючи, що станеться у більшості випадків я все одно не могла відірватись від прослуховування. Дуже цікаво. Оцінка 9 з 10.
Джон Пикасио — лауреат World Fantasy Award и Locus Award, он иллюстрировал книги Майкла Муркока, Дэна Симмонса и многих других, но поклонникам «Песни Льда и Пламени» станет известен своими…
Четверта книга циклу «Пісня льоду й полум'я», "Бенкет круків", Джорджа Мартіна дає читачу можливість трохи перепочити. Починається вона досить повільно, герої рефлексують, згадують події, що трапились у третій книзі, та набираються сил. Брієна шукає Сансу, Арія - до кого б пристати і чим би зайнятись, Серсея як може керує королівствами та ховає батька. Нічого нового не відбувається, і перші 30% книжки можна просто перегорнути. Я вже думала, що "Пісню" спіткала доля багатьох інших серій і вже далі буде нецікаво. На щастя, я помилилась, під кінець все так закручується! До того ж "Бенкет круків" вже дуже відрізняється від фільму, багато персонажів у фільмі просто відсутні, багато моментів і історій показані не так, а деякі, на мою думку, можливо покажуть у наступних сезонах. Джордж Мартін спочатку не планував "Бенкет круків", як окрему книгу. Він просто писав і писав і писав і так захопився, що коли видавництво натякнуло йому, що треба б книжечку, матеріалу й ідей у нього було аж на дві. Мартін вирішив не обривати історію на півслові, а спочатку розказати історію про одних персонажів, а потім в іншій книзі про інших. Саме тому у четвертій частині взагалі немає Тіріона, Дайнеріс, Брана та Джона Сноу... Географічно ж книга зосереджена на Кінгслендінг та Дорні. До речі, саме дорнійська частина найбільш відрізняється від фільму, і найбільше персонажів незнайомих нам по серіалу - дорнійці. Події у Дорні зосереджені навколо принцеси Аріани Мартел, принцеси Мірцели, та ще купи дівчат, незаконнонародженних доньок Оберіна Мартлела. Взагалі, мене навіть на четвертій книзі все ще дивує феменістичність романів Мартіна, саме жінки у нього правлять світом і королівствами, руйнують долі та творять історію. Якщо ми вже заговорили про жінок, то значна частина четвертої книги присвячена Серсеї та її невдалим спробам керувати королівством і бути схожою на батька. Якщо в фільмі було показано, що вона таки крутила і вертіла всіма, то з книги зрозуміло, що Серсей просто дурна. Дурна дурнісінька алкоголічка. Її інтриги всім очевидні, вона не може прорахувати ні на крок вперед, відрізнити друзів від ворогів, вона п'є та робить дуже нелогічні висновки, на основі яких приймає такі ж нелогічні рішення, що врешті решт призводить до великих проблем як у самої королеви так і в усьому королівстві. Санса Старк ж навпаки, росте і черствіє з кожною сторінкою. Якщо у першій книжці ми познайомились з наївною дівчинкою, то у четвертій ми вже бачимо дорослу красуню, що вміє брехати та прикидатись, але поки що не навчилась отримувати з цього вигоду. Арія Старк теж росте і мужніє, та за цю дівчинку ми ніколи і не переживали, навіть коли в неї все погано, в неї все одно все добре. Найбільше з усіх героїв, мабуть, змінився Джеймі Ланістер, понівечений, одинокий, роздавлений він вже дуже мало нагадує самовпевненого красунчика та непереможного лицаря, яким ми побачили його в першій книзі. І його деякі вчинки дуже мене вразили. Що мені найбільше подобається у циклі, це те що герої змінюються, і ті хто викликав відразу - викликають жаль, ті хто викликав захоплення - викликають ненависть, вони всі живі і неоднозначні. На початку книжки я думала що це найгірша книга циклу, що далі буде тільки гірше, та я помилялась. Хоч книга і слабша ніж третя (написати щось більш разюче ніж Червоне весілля важко), але все одно дуже цікаво. Оцінювати цю книжку важкувато, за початок я б поставила 3, за кінець - 10, в середньому ж нехай буде 7.
Джон Пикасио — лауреат World Fantasy Award и Locus Award, он иллюстрировал книги Майкла Муркока, Дэна Симмонса и многих других, но поклонникам «Песни Льда и Пламени» станет известен своими…
