Унікальність традицій, звичаїв, одягу та самоідентифікації

Ukrainian culture is rich with folklore, with fascinating ancient superstitions still shaping everyday life of Ukrainians. Here are 10 Ukrainian superstitions.

Taken in France as close to landscape of the Carpathian Mountains - dancers Halyna Bohuslaw and Evhen Makohin

Українська письменниця - засновниця першого дитячого журналу Франції

Among the outstanding figures of 20th-century Ukrainian culture Maria Prymachenko (1909-97), the Honoured Artist of Ukraine and winner of the Shevchenko National Prize, occupies one of the highest places. Her name belongs to the line of outstanding artists of naïve art, such as Henri Rousseau, Niko Pirosmanishvili, Ivan Generalic and...

Тільки тепер, по-справжньому, починаємо розуміти ким були вояки УПА і чому їх так масово підтримувало населення України. Якщо ти - Українець, то серце тобі підкаже. А якщо ти - совок, то живеш минулим, тобі вже нічого не поможе і ніщо не підкаже. Бандерівці жили в страшні та безглузді часи. І ми не маємо жодного права їх засуджувати. Засуджувати боротьбу Бандерівців проти окупаційної совітської влади ніхто не може, їх право бути незалежними ніхто не може заперечувати. Вони були Українцями, та мріяли про щастя в своїй незалежній державі для всіх Українців. І не побоялись вступити в нерівний бій з німецькими, а потім і з совітскими окупантами. Багато з них загинуло в тій кривавій боротьбі. Десятиліттями їх оббріхувала радянська пропаганда та агітація. І результати цієї брехні ми ще досі відчуваємо ... Воля - дорога'. Іноді за неї треба заплатити власним життям ... Але краще загинути вільною людиною в боротьбі, ніж жити рабом. - Таким був зміст боротьби вояків УПА. ВОЛЯ, АБО СМЕРТЬ. Дивно. Люди навіть не знають, як правильно називали себе воїни та борці за незалежну Україну в далеких 40-50-х роках, але по-смердіти радянською брехнею, як мухи на гівно прилітають.... Бовдури совітськи. Пояснюю вам всім. Степан Бандера - Герой України, віддав своє життя за незалежність України ! А його товариші та послідовники - Бандерівці. І нічого спільного з тов.Бендером від Ільфа та Петрова тут нема. "Погані" Бандерівці та хороші «совєти» - типова радянська брехлива пропаганда, яка десятиліттями та навіть зараз забруднює мізки Українців, особливо у східній, південній та центральній Україні. На жаль, подібна брехня живуча. Десятки років вона створювала антагонізм та ділення Українців по регіонам. Радянсько-совєцька влада не тільки замовчувала або відверто брехала про визвольний рух Українців, а й безсоромно та жорстоко робила диверсії, щоб скомпрометувати цей визвольний рух, а під шумок заарештувати та відправити в гулаги половину населення України. Я не придумую. Я слухав розповіді очевидців. Я бачив документи. Загони нквд-истів, переодягнені в форму УПА, знищували цілі села, а потім це використовувалось як компромат на УПА. Ось, мов які це бездушні нелюди. І під цю волинку вже йшов масовий терор населення західної України савецькім правітєльством. Істинної інформації про Український визвольний рух немає і на сьогоднішній день, а архівні документи, які ще збереглись, зберігаються в секретних архівах за сімома замками і під грифом "савєршенно сєкрєтно". Вшануймо пам'ять тих людей хоча б в цей день, якщо на більше ми не можемо спромогтись, якщо совітська брехня ще міцно сидить в головах ...

Як казав видатний український філолог Потебня, кожний народ виробляє своє християнство, згідно власного світогляду і естетичних уподобань. Українські ікони -- частина історичної спадщини та ідентичності

LEMKOS According to one version, Lemko ancestors were the ancient tribes of White Croats who lived on the slopes of the Carpathian Mountains. The number of Lemkos on territories of pre-war Poland was estimated between 100,000 and 150,000 people. The Lemkos survived many tragic moments in their long history: first, internment in the Talerhof camp,...

Жители Малороссии принадлежат к славянскому племени и называются, по имени края, малороссами, т.-е. жители Малой России. Среди нас же, великоруссов, они известны еще под именем хохлов: но название хохол - слово бранное, и всякий малоросс, услыхав его, ответит тоже бранью и назовет…

Культура імперіалізму "Хороший русский" звинувачує в усьому Путіна Останнім часом так званні «не такие русские», які наразі почали називати себе «хорошие русские», заходилися здіймати лемент, з приводу негативної реакції вільного світу на агресію та військові злочини РФ в Україні. Мовляв, критика політики Кремля перетворюються в атаки на московську культуру, а культура не несе відповідальність за дії окремої людини, тобто Путіна. Дійшло до того, що багато москвинів, і не в останню чергу «хороших русских», називають сучасну московсько-українську війну «путінсько-українською». Начебто цей чекіст самотужки веде війну проти найбільшої держави в Європі. Подібні висловлювання здатні хіба-що продемонструвати інтелектуальний рівень московства. Для тих, хто вважає, що в теперішній війні винен виключно Путін Твердження про те, що не можна звинувачувати культуру за злочини імперіалізму, також не витримують жодної критики. Почнемо з того, що так звана «російська народна культура» — витвір XIX століття. На відміну від культур європейських країн, які починали формуватися за умов феодальної роздрібненості, московська культура від початку формувалася в централізованій, самодержавній країні. Вивищення Московії відбулося на грошових потоках Золотої Орди. Держави Чингізидів відрізнялися сильною владною вертикаллю, і коли ханська влада почала занепадати, виникла можливість утворення самодержавного Московського князівства, з традиційно сильною владою верховного правителя. Московська імперія почалася із захоплення незалежних, але не таких авторитарних, як Москва, держав: Великого Новгороду, Рязані, Твері. Імперську експансію продовжило збирання «исконно-посконных» земель Астраханського, Казанського та Сибірського ханств. Водночас під удар потрапили країни Балтії, Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського, Кримського ханства... Від самого початку, на території Московії запрацювали процеси асиміляції корінних фіно-угорських народів: мері, чуді, ерзі, мокші, весі, перм'яків та інших. Головним знаряддям асиміляції стала московська церква. Церковнослов’янська мова, яку вона використовувала в богослужіннях, перетворилася на державну в Московії. Згодом московство спробувало асимілювати поневолене тюркське населення, але ефективність процесів, через релігійні відмінності, виявилася значно нижчою ніж у випадках чуді, мері чи югри. Для неупередженого спостерігача, походження московства більш ніж очевидне. Недаремно, дехто з інтелектуально чесних московських істориків стверджував, що «русские» = тюрки + фіно-угри. Від початку культура Московії була не етнічною, а імперською, з усіма похідними. Про ворога, який начебто був другом Церковну реформу Никона провели з метою підім’яти під себе Українську православну церкву, щоб створити сприятливі умови для подальшої асиміляції українців Москвою. На початку XVIII століття Пьотр I зробив спробу надати «исконно-посконной» культурі Московії хоча б подобу європейської. Примусово вводилися європейський одяг, організація війська, навіть розваги аристократії: «балы, красавицы, лакеи, юнкера». Простолюд Московії не сприймав цих намагань, вважаючи Петра антихристом. Незграбну спробу царя Петра розвинули Ломоносов і Єкатерина II. Перший спробував створити «русский язык», оживити книжкову церковнослов’янську мову сумішшю знайомої йому говіркою населення територій давнього Новгороду — поморів, з українською мовою, яка на той час мала солідний доробок: словники, граматику, публіцистичні та художні твори. Сам Ломоносов, а згодом й інші письменники, як Карамзін чи Пушкін, почали створювати красне письменство, яке простолюд Московії вважав панськими розвагами, і не розумів їх зміст. Бо мова панівної верстви Російської імперії мало нагадувала мову московських селян. На той час московська культура існувала на двох рівнях, панському та мужицькому, які мали між собою мало спільного. Не випадково московська еліта — дворяни-поміщики, цінили життя своїх кріпаків набагато менше, ніж породистих коней чи собак, тобто поводилися як звичайні окупанти. Єкатерина II заходилася творити московську історію. З її подачі німецькі історики Байєр, Міллер та Шльоцер створили підґрунтя для виникнення офіціозної імперської парадигми історії Карамзіна, якому підспівував нащадок ефіопського юдея Пушкін та багато інших. Подальший розвиток московської культури відбувався в імперському дискурсі, з метою зробити людину рабом імперії. І навіть коли на зміну концепції «самодержавие, православие, народность» прийшли гасла комунізму та пролетарського інтернаціоналізму, мало-що змінилося. Московська культура і за цих умов, перш за все, мала на меті зберегти імперію, аби використати її як ключ до світового панування (на московсько-більшовицькому новоязі: здійснення «світової комуністичної революції»). Під гаслами комунізму в 1917 – 1922 роках московство відновило імперію. Потім, маскуючись під демократію, єльцинська РФ розтоптала суверенітет Ічкерії та Татарстану. Сьогодні, Москва продовжує агресивну імперіалістичну політику, спираючись на «хороших русских», намагається, в разі провалу путінської експансії, зберегти імперію, аби згодом знов розширити її межі шляхом завоювань. Задля збереження імперії, під виглядом захисту московської культури, «не такие (хорошие) русские» вигадують найхимерніші аргументи. Наприклад, що їх культура, подібна до будь-якої європейської. Культури Німеччини, Італії, Польщі чи Франції, виникли в умовах децентралізації, тобто від початку, були культурами етнічними. Які мусили рахуватися з місцевими, регіональними відмінностями своїх складових. У тій же Англії, Хартія вольності та парламент з’явилися задовго до створення імперії. Французькій імперії передувала Велика Французька революція. Саме тому ці країни давно попрощалися з імперськими амбіціями, а Москва не може позбутися їх, як вівця реп’яхів у вовні. Яскравим взірцем того, як на зміну імперській культурі прийшла національна — історія реформування Туреччини Кемалем Ататюрком. Він змінив парадигму Османської імперії «люди і народи імперії — раби султана, а падишах — раб Аллаха», на те, що Туреччина — держава турків. Османи попрощалися з колоніями, такими як Сирія чи Ірак, змінили ідентичність з релігійної на етнічну, наблизили літературну мову до народної, навіть внесли зміни в правопис та написання літер, і перетворилися на турків. Отже, тільки з тими росіянами, які ладні покінчити з імперією, дати волю всім поневоленим Москвою народам, можна про щось говорити. Тільки ті з них, хто дбатиме про добробут власне Московії, а не збереження її колоній, варті того, щоб прислухатися до їх думки. Україна переможе! Тільки таким чином можна змінити московську імперську парадигму на національно-демократичну. Всі інші патякання «хороших русских» слід розцінювати, як звичайне кукурікання другої голови рашистської пташки-мутанта. Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!

Family from Bukovyna, 1932

С недавних пор я очень трепетно стал относиться к редакционным заданиям, которые отправляют меня на мероприятия, подобные этому фестивалю. И тут даже не в красоте картинки дело. Тут несколько другое. Весь сок и смысл этих мероприятий в их подчёркнутой некоммерческости. В искренности…

Ukrainian Calgary, Community, Music, Dance, Culture, Easter, Christmas, Malanka, Canadian, Traditions, Language, Ukraine, Celebrations, Events,

Проєкт "КАЛИНОВИЙ К@ТЯГ" продовжуємо розповіддю про українського художника-живописця Миколу Пимоненка — Укрінформ.